Як підключити те, що можна підключити

Прокинувшись одного ранку після неспокійного сну

Прокинувшись одного ранку після неспокійного сну, Грегор Замза виявив, що він у себе в ліжку перетворився на страшну комаху. Лежачи на панцирнотвердій спині, він бачив, варто йому підвести голову, свій коричневий, опуклий, розділений дугоподібними лусочками живіт, на верхівці якого ледве трималося готове ось-ось остаточно сповзти ковдру.

Його численні, убого тонкі в порівнянні з рештою тіла ніжки безпорадно копошилися в нього перед очима. Що зі мною трапилося? – подумав він. Це не було сном. Його кімната, справжня, хіба що надто маленька, але звичайна кімната, мирно лежала у своїх чотирьох добре знайомих стінах. Над столом, де було розкладено розпаковані зразки сукон - Замза був комівояжером, - висів портрет, який він нещодавно вирізав із ілюстрованого журналу та вставив у красиву золочену рамку.

На портреті була зображена дама в хутряному капелюсі та боа, вона сиділа дуже прямо і простягала глядачеві важку хутряну муфту, в якій повністю зникала її рука. Потім погляд Грегора кинувся у вікно, і похмура погода – чути було, як по жерсті підвіконня стукають краплі дощу – привела його й зовсім у сумний настрій. "Добре б ще трохи поспати і забути все це нісенітниця», – подумав він, але це було зовсім нездійсненно, він звик спати на правому боці, а в теперішньому своєму

Прокинувшись одного ранку після неспокійного сну

Його численні, убого тонкі в порівнянні з рештою тіла ніжки безпорадно копошилися в нього перед очима. Що зі мною трапилося? – подумав він. Це не було сном. Його кімната, справжня, хіба що надто маленька, але звичайна кімната, мирно лежала у своїх чотирьох добре знайомих стінах. Над столом, де було розкладено розпаковані зразки сукон - Замза був комівояжером, - висів портрет, який він нещодавно вирізав із ілюстрованого журналу та вставив у красиву золочену рамку.

На портреті була зображена дама в хутряному капелюсі та боа, вона сиділа дуже прямо і простягала глядачеві важку хутряну муфту, в якій повністю зникала її рука. Потім погляд Грегора кинувся у вікно, і похмура погода – чути було, як по жерсті підвіконня стукають краплі дощу – привела його й зовсім у сумний настрій. "Добре б ще трохи поспати і забути все це нісенітниця», – подумав він, але це було зовсім нездійсненно, він звик спати на правому боці, а в теперішньому своєму

• Душа моя осяяна неземною радістю
• Як би висловити
• Коли від милої моєї долини
• Я такий щасливий, мій друже